Чому ми не йдемо зі стосунків, в яких нам погано

Більшості жінок знайома ця ситуація: у стосунках щось йде не так, але ми до останнього продовжуємо робити все, щоб налагодити їх. Шукаємо компроміси, працюємо над собою і будь-якою ціною намагаємося відновити колишню романтику. Втім, час іде, а ситуація лише погіршується, крадучи нашу впевненість у собі, здоровʼя та інші ресурси. То чому ж нам так складно просто піти?

Відповіді на це ми знайшли в безкоштовному навчальному онлайн-курсі “Про стосунки без ілюзій”, розробленому UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, в партнерстві з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та за підтримки уряду Швеції.

Виховані терпіти і пробачати

• Найвагоміша причина, що змушує терпіти погане ставлення до себе – це виховання.
• Патріархальний світ вчить жінок бути зручними, а в суспільстві й досі зустрічаються погляди про “неповноцінність” жінки без чоловіка.
• Тож жінки – нерідко цілими поколіннями – скаржаться на горе-чоловіків, але продовжують залишатися у деструктивних стосунках.

Так само поколіннями поширюються шкідливі наративи, які змушують залишатися в токсичному середовищі – “звикне, то й полюбить”, “якщо бʼє – отже, любить” тощо. Але домашнє насильство не має бути нормою, його не потрібно терпіти і пробачати.
Якщо у ваших стосунках стається домашнє насильство, рекомендуємо завантажити на телефон спеціальний застосунок, який на вигляд, наче звичайний менструальний календарик, але має приховану кнопку SOS. Після швидкого налаштування ви матимете інструмент самозахисту в разі критичних ситуацій. Не потрібно контактувати з операторами голосом і пояснювати ситуацію: просто затискаєте кнопку, поліція отримує вашу локацію і знає, що виклик – з приводу домашнього насильства.

Синдром вивченої безпорадності

1. Це небезпечний психологічний стан, у якому людина почувається беззахисною та безсилою перед труднощами, що зʼявляються в її житті. І, на жаль, психологічне насильство у стосунках працює саме на напрацювання цього синдрому: якщо спершу потерпіла ще намагається протистояти кривдникові або принаймні відчуває спротив, який може дати сили на самозахист, то зрештою припиняє відчувати власні сили змінити бодай щось.
2. Синдром вивченої безпорадності тісно повʼязаний із почуттям провини: жінка почувається винною у проблемах, які виникають у стосунках, а тому заперечує, що щось йде не так, і вдає, що всім задоволена. На додаток жінки можуть відчувати ніжність до свого партнера і боятися його втратити, оскільки самотність здається гіршим варіантом подій.
3. Вивчена безпорадність здатна неабияк зіпсувати життя, адже вона відчувається так, ніби альтернативи немає або що на краще ставлення до себе треба чимось заслужити. Це замкнене коло: партнер-абʼюзер робить усе, щоб знизити самооцінку і не дати жінці піти зі стосунків, але чим довше вона перебуває в цих стосунках – тим менше має впевненості і сил для виходу з кола насильства.

Складно зважитися припинити стосунки, якщо партнер фінансово забезпечує, допомагає з побутовими питаннями або вихованням дітей.

У родинах з дітьми це особливо гостре питання, оскільки й ресурсів потрібно значно більше, і хотілося б, щоб дитина зростала в повноцінній сімʼї та не мала психологічних травм.
Через усі ці фактори жінки часто відкладають рішення про розрив стосунків, сподіваючись, що все якось з часом владнається.

Якщо вас лякає дорога назустріч змінам – спробуйте зробити перший крок і звернутися до психолога або спеціалізованої служби підтримки. Це допоможе вам краще зрозуміти ваші почуття, навчити ефективних стратегій для подолання страхів і побудувати дієвий план для розірвання токсичних стосунків.